summaryrefslogtreecommitdiffabout
path: root/xml/uk/tonos.xml
blob: 1e08464df107747068696491577deac0d25acac4 (plain)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
<!--

  Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff

  Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document
  under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2
  or any later version published by the Free Software Foundation;
  with no Invariant Sections, no Front-Cover Texts, and no Back-Cover
  Texts.  A copy of the license is included in the file COPYING.FDL  -->

<PAGE PREFIX="tonos">
<HEADER ID="tonos">Наголос</HEADER>

<PARA>Хоч сучасна грецька мова значною мірою втратила фонетичні
особливості давньогрецької, основні закономірності постановки
наголосу свого попередника вона зберегла. Щоб описати ці
закономірності, варто зробити коротенький огляд просодики
давньогрецької мови.</PARA>

<SECTION>
<HEADER>Коротко про просодику давньогрецької мови</HEADER>
<PARA>Наголос в давньогрецькій мові був не динамічним, як зараз, а
музикальним (так саме як і в латині або сучасній шведській,
наприклад). Склади ділились на короткі та довгі. За просодичну одиницю
приймалась <DFN>мора</DFN> -- час промовляння короткого складу. Довгий
склад промовлявся вдвічі довше, ніж короткий, тобто складав дві
мори.</PARA>

<PARA>Склад міг бути довгим сам по собі чи за позицією. Склад довгий
сам по собі, якщо він містить довгу голосну. Довгими складами були
<SAMP>ω</SAMP>, <SAMP>η</SAMP> та дифтонги (за деякими вийнятками,
наприклад <FLECT>οι</FLECT> в називн. відм. множини тематичної відміни
вважався коротким).</PARA>

<PARA>Голосні <SAMP>ε</SAMP> та <SAMP>ο</SAMP> були завжди короткими.
Голосні <SAMP>α</SAMP>, <SAMP>ι</SAMP> та <SAMP>υ</SAMP> могли бути як
короткими, так і довгими.</PARA>

</SECTION>

<SECTION>
<HEADER>Загальні правила наголосу в новогрецькій мові</HEADER>
<PARA>У подальшому обговоренні склади нумеруються з кінця слова.</PARA>

<PARA>Найголовніші правила постановки наголосу:</PARA>

<ENUMERATE>
<ITEM>Наголос може падати тільки на три останні склади.</ITEM>
<ITEM>Наголос може падати на третій склад, тільки коли перший склад є
коротким.</ITEM>
<ITEM>Якщо при зміні слова (відмінюванні) до основи додаються склади
чи міняється довгота останнього складу, то наголос переміщається
згідно з двома першими правилами.</ITEM>
<ITEM>В дієслівних формах наголос звичайно намагається стати якомога
ближче до третього складу.</ITEM>
<ITEM>При відмінюванні іменників наголос намагається залишитися на тій
самій позиції, де він знаходився в називному відмінку однини.</ITEM>
</ENUMERATE>

<PARA>
<ANCHOR ID="enklitikoi" /> Деякі односкладові слова не мають
самостійного наголосу й вимовляються разом з сусіднім словом (пор.
укр. <TRANS>до</TRANS> у фразі <TRANS>до столу</TRANS>). Вони діляться
на <DFN>проклітики</DFN> (стоять перед наголошеними словами), та
<DFN>енклітики</DFN> (стоять за наголошеними словами).</PARA>

<PARA>До проклітиків належать, зокрема, форми артиклів, до
енклітиків -- присвійні займенники.</PARA>

<SUBSECTION ID="stress_change">
<HEADER>Зміна наголосу в словосполученнях з енклітиками</HEADER>
<PARA>Слова з наголосом на третьому складі, за якими стоїть енклітик,
отримують додатковий наголос на першому складі. На письмі таке слово
позначається двома наголосами: своїм основним та додатковим. При
вимові слова, як правило, основний наголос зникає:
<EXAMPLE>οικογένειά σου</EXAMPLE>, <EXAMPLE>σύντροφός μου</EXAMPLE>.
</PARA>
</SUBSECTION>

</SECTION>

</PAGE>


<!-- Local Variables: -->
<!-- mode: ellinika -->
<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 -->
<!-- alternative-input-method: ukrainian-computer -->
<!-- alternative-dictionary: "ukrainian" -->
<!-- End: -->

Return to:

Send suggestions and report system problems to the System administrator.