From 761e0a1dc40e3709d875491623e54931740a2116 Mon Sep 17 00:00:00 2001 From: Sergey Poznyakoff Date: Sun, 30 Sep 2007 13:20:03 +0000 Subject: Update git-svn-id: file:///home/puszcza/svnroot/ellinika/trunk@477 941c8c0f-9102-463b-b60b-cd22ce0e6858 --- xml/uk/istoria.xml | 230 ++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++- xml/uk/tonos.xml | 76 +++++++++++++++++- 2 files changed, 299 insertions(+), 7 deletions(-) (limited to 'xml/uk') diff --git a/xml/uk/istoria.xml b/xml/uk/istoria.xml index dc20b42..639c8c9 100644 --- a/xml/uk/istoria.xml +++ b/xml/uk/istoria.xml @@ -1,6 +1,7 @@ + - -Сторінка в розробці + +
Стислий огляд історії розвитку грецької мови
+ +Грецька мова належить до + +індоєвропейської мовної сім'ї. Відокремлення грецьких +протодіалектів сталося близько III тис. до н. е. Протогрецькі племена +з'явилися на Балканському півострові на початку II тис. до н.е. На +півночі півострів населяли дорійські племена, а на півдні +-- ахейські. + + +На момент появи греків в Середземномор'ї воно вже являло собою +єдиний культурний регіон з такими високорозвиненими культурами, як +єгипетська та хетська. + +О тій порі на Балканському півострові вже тривалий час жили +індоєвропейські та неіндоєвропейські племена. До неіндоєвропейської, +ймовірно, належала високорозвинена цивілізація острова Крит, що +постраждала в середині XV ст. до н. е. від стихійного лиха, від +якихось внутрішніх державних причин, а також від навали ворожих +племен, серед яких були й ахейці. Ця культура справила величезний +вплив на культуру останніх. Ахейці запозичили у критян їхнє складове +письмо (так зване +"письмо +А", не розгадане до сієї пори, і більш пізнє, +"письмо +Б"), політичний устрій, основи ремесел та мистецтва. За назвою +найрозвиненішої держави того часу - +Мікен +(одним з їхніх правителів був "володар племен" Агамемнон, що очолив в +середині XIII ст. до н.е. похід ахейців на Трою) - ахейська культура +XIII - XI ст. до н.е. називається крито-мікенською. + +Наприкінці II тис. до н.е. розпочалася епоха міграції племен, +які жили на території Європи та північних Балкан. Частина племен з +півночі Балкан рушили на південь. Серед них були й дорійці, що, +вочевидь, стояли на нижчому за ахейців рівні культурного розвитку. +Внаслідок дорійського нашестя, й можливо ще й якогось стихійного лиха, +ахейська культура загинула майже повністю, тому грецьким племенам +довелося створювати свою культуру багато в чому заново (зокрема, +писемність). Поступово ці племена заселили острова Егейського моря, +західне узбережжя Малої Азії, а також проникли на захід, заселивши +острів Сицилію та південь Апеннінського півострова. Ця частина +грецького світу отримала назву Великої Греції, на противагу +Μалій (Центральній) Греції. + +Племена жили досить уособлено, що призвело до зростання +діалектної відмінності їхніх говорів, в основному на рівні фонетики. +Їхній уособленості сприяли чисельні причини, зокрема замкнутість +родової общини та географічні особливості місць розселення (гориста +місцевість та острова). В XII - IX ст. до н. е. на сході грецького +світу розвиваються іонійські діалекти малоазійського узбережжя, +частини Егейських островів та Аттики, чий діалект скоро виділяється у +самостійний. + +Центральні й частково східні племена стають носіями еолійських +діалектів (о. Лесбос, довколишнє узбережжя Малої Азії, Фесалія та +Беотія на Балканах). Окрему групу складають дорійські діалекти +Пелопоннеса та близькі до них діалекти північно-західної частини +Еллади. + +В VIII ст. до н. е. найбільшого розвитку досягла центральна +частина малоазійського узбережжя (Іонія). Починаючи з цього часу, +Іонія стає осередком формування головних культурних основ еллінського +життя: економіки (тут виникли центри торгівлі, ремесел, +рабовласництва; формуються унікальні міста-держави, основані на прямій +демократії - поліси), мистецтва (тут формуються архітектурні ордери, +розвивається скульптура й живопис), науки та філософії, й нарешті, тут +закладається базис літературної мови. Саме у VIII ст. були створені +епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", які приписуються Гомеру. Таким +чином, VIII ст. до н. е. вважається початком грецької літератури та +початком історії грецької мови в усіх її варіантах. + +Бурхливий розвиток вимагав писемності. Давня писемність, що +базувалася на письмі А та Б, на той час була вже втрачена. +Нова +писемність, вочевидь, була створена на базі + письма +фінікійців, з якими на той час греки вели активну торгівлю. + +VII - VI ст. до н. е. вважається періодом остаточного розпаду +родових колективів, що призвело до укріплення полісів. Це час +виникнення лірики та драми, які досягають свого розквіту у наступному +сторіччі. У цей період утворюється жанрова диференціація грецької +мови. + +Початком класичного періоду грецької історії вважається час +греко-персидських війн (500-499 рр. до н. е.). У цей період невеликі +грецькі поліси неодноразово об'єднувались у союзи під керівництвом +Афін. Це дало змогу Афінам, центральному полісу Аттики, стати +найважливішим економічним та культурним центром всього грецького +світу. Після закінчення греко-персидських війн настає період +розквіту афінської демократії, не в останню чергу завдяки Періклові, +що з 444 по 429 рр. до н. е. обіймав посаду першого стратега Афін. + +З піднесенням Афін зростав престиж їхнього аттичного діалекту. +Цьому сприяв і нечуваний успіх літературної творчості Афін, й поява +різноманітних філософських шкіл, й підйом ораторського мистецтва. +Література X - IV ст. до н. е. досягла високого рівня розвитку, а мова +творів - високого ступеня стилістичної обробки. + +В цей період творили великі афінські трагіки: Эсхіл (525 - +456), Софокл (496 - 406) та Эвріпід (480 - 406), та комедіограф +Аристофан. Тоді ж зароджується й історична проза, котру започаткували +"батько історії" Геродот (484 - 425), що писав на іонійському +діалекті, афіняни Фукідід (465 - 399) та Ксенофонт (430 - 350). В +Афінах розвивались різноманітні типи красномовності: судового (Лісій, +435 - 380), політичного (Демосфен, 384 - 322) та врочистого (Ісократ, +436 - 338). + +Однак така поширеність аттичного діалекту не перешкоджала +розвиткові й іонійських діалектів, що поступово вело до утворення +"загальної мови", койне, як у розмовній, так і в +літературній мові. + +Наприкінці IV ст. до н. е. починається криза полісної системи. +Ослаблені міжусобними конфліктами, поліси один за одним потрапляли в +залежність від свого північного сусіда - Македонії, яка посилилась за +правління Філіпа (359 - 336) та його сина +Олександра +Македонського (336 - 323). Головною політичною подією того часу +стало створення Олександром майже в одну мить за історичними мірками +велетенської імперії, що простяглася від Дунаю до Інда. Це призвело до +посилення взаємного впливу культури греків та інших народів, які +входили в монархію Олександра. Завдяки провідній ролі грецької +культури ця епоха отримала назву еллінізм. Вона +визначається межами від 338 р. до н. е., року перемоги Філіпа над +греками при Херонеї, до 30 р. до н. е., року падіння Єгипту, останньої +держави діадохів, наступників Олександра. + +В цей час розвиток грецької культури та мови зазнав серйозних +змін. Грецькі поліси поступово втрачали свою самостійність, і з III +ст. до н. е. центрами грецької культури стають столиці найсильніших +елліністичних держав - Олександрія в Єгипті, де правили Птолемеї, +а пізніше Антіохія в Сірії, якою управляли Селевкіди. + +В Олександрії зосередилась значна частина грецького населення. +Сюди з'їжджалися вчені, ритори, філософи, поети, наполегливо +запрошувані Птолемеями. Серед олександрійських поетів найвідоміші - +Калимах (бл. 310 - 240), Аполлоній Родоський (бл. 295 - 215), Теокріт +(перша половина III ст. до н. е.). + +На стан грецької мови й її подальший розвиток значною мірою +вплинула зміна співвідношення між писемною та усною мовою. Якщо життя +в полісах сприяло розвитку усного мовлення, то в величезній імперії +Олександра все більшого вжитку набувала писемна мова, що призвело до +змін в освіті та літературних жанрах. З цього моменту літературна та +писемна мови розвиваються в протилежних напрямках. В усному мовленні +утворюються чисельні місцеві варіанти, змішуються форми різних +діалектів, але разом з цим створюється й "загальна мова" (κοινὴ +διάλεκτος). В грецькій науці цей варіант отримав назву +олександрійського койне, в українській -- +загальногрецького (еліністичного) койне. В писемній же мові +відбувається свідома консервація його класичної аттичної норми V - VI +ст. до н. е. та іонійсько-аттичного варіанту літературної мови кінця +IV - III ст. до н. е., що вплинуло на всю подальшу історію грецької +мови. + +II ст. до н. е. - вік існування культури материкової Греції в ще +досить престижній формі та її подальшого розвитку в державах діадохів. +Разом з тим, це ще й час стрімкого посилення могутності Риму й +поступового завоювання ним Балкан. У 146 р. Римом був завойований +Коринф - один з найбільших грецьких полісів, після чого й інші поліси +один за одним втратили свою самостійність. На той час склалася двояка +ситуація: з одного боку, військова та економічна міць були на боці +римлян, з іншого - греки мали беззаперечну культурну перевагу над +римлянами. В результаті римська культура розвивалася під потужним +грецьким впливом. Відповідно й грецька мова зазнала сильного впливу +латини, що стала тоді державною мовою. + +I - IV ст. н.е. називають елліністично-римським +періодом розвитку грецької культури. Реакцією на латинізацію грецьких +полісів стало Відродження II ст. н.е., яке вплинуло на +подальший розвиток грецької мови. Мовною нормою було оголошено мову +аттичної прози V - IV ст. до н.е., вже достатньо архаїчну на той час. +Ця течія отримала назву аттікізм. Його характерними +ознаками було неприйняття нової лексики та некласичних граматичних +форм, відродження архаїчних, давно невживаних форм, що ще більше +сприяло розбіжності усного мовлення та писемної мови. Цей процес +продовжується на протязі усієї подальшої історії грецької мови аж до +сьогоднішнього дня. + +Такий же процес примусової консервації літературної норми +відбувався і у Візантії протягом тисячорічного періоду її існування. +Історія Ромейської Імперії, чи +Візантії +(цю назву імперія отримала вже після її розпаду), починається у 330 р. +на час заснування її столиці Константинополя. Специфікою мовної +політики Візантії було збереження в писемній мові літературних норм +аттичного періоду та елліністичного койне. Незалежно від писемної +мови продовжувало розвиватися й усне мовлення, яке стало основою +новогрецької мови. + +У 1453 г. Візантія була завойована + +турками-османами +. Османська влада підтримувала грецьку культуру лиш настільки, +наскільки вона сприяла культурно-політичним зв'язкам з Європою. +Цілком природно, що для грецького населення Османської імперії +антична культура та давньогрецька мова були втіленням національного +духу, тому їхнє вивчення продовжувало залишатися основою освіти. +Усний варіант грецької мови багатьох не влаштовував через велику +кількість запозичень з інших європейських мов та з турецької. На +початку XIX ст. +Адамантіос +Кораїс створив так звану καθαρεύουσα γλώσσα, тобто +чисту мову. За його уявленням, саме такою стала б грецька +мова в результаті природного розвитку за відсутності впливів на неї +інших мов. + +Після звільнення Греції з-під турецького іга у 1821 р. +καθαρεύοσα формально стала офіційною мовою, тоді як δημοτική - +народна мова використовувалась для повсякденного +спілкування. Суперечки з приводу "правильності" вживання того чи +іншого варіанту мови продовжувались до 1976 року, коли δημοτική була +офіційно оголошена державною мовою Грецької Республіки. Проте +καθαρεύουσα спричинила великий вплив на δημοτική, і процес +лінгвістичної стабілізації триває до цієї пори. + +У 1983 році була проведена орфографічна реформа, що вилучила з +ужитку знаки придихання на письмі та спростила написання деяких +буквосполучень. + + diff --git a/xml/uk/tonos.xml b/xml/uk/tonos.xml index 978ea7a..1e08464 100644 --- a/xml/uk/tonos.xml +++ b/xml/uk/tonos.xml @@ -1,6 +1,6 @@ -
Наголос
-Сторінка в розробці +
Наголос
+ +Хоч сучасна грецька мова значною мірою втратила фонетичні +особливості давньогрецької, основні закономірності постановки +наголосу свого попередника вона зберегла. Щоб описати ці +закономірності, варто зробити коротенький огляд просодики +давньогрецької мови. + +
+
Коротко про просодику давньогрецької мови
+Наголос в давньогрецькій мові був не динамічним, як зараз, а +музикальним (так саме як і в латині або сучасній шведській, +наприклад). Склади ділились на короткі та довгі. За просодичну одиницю +приймалась мора -- час промовляння короткого складу. Довгий +склад промовлявся вдвічі довше, ніж короткий, тобто складав дві +мори. + +Склад міг бути довгим сам по собі чи за позицією. Склад довгий +сам по собі, якщо він містить довгу голосну. Довгими складами були +ω, η та дифтонги (за деякими вийнятками, +наприклад οι в називн. відм. множини тематичної відміни +вважався коротким). + +Голосні ε та ο були завжди короткими. +Голосні α, ι та υ могли бути як +короткими, так і довгими. + +
+ +
+
Загальні правила наголосу в новогрецькій мові
+У подальшому обговоренні склади нумеруються з кінця слова. + +Найголовніші правила постановки наголосу: + + +Наголос може падати тільки на три останні склади. +Наголос може падати на третій склад, тільки коли перший склад є +коротким. +Якщо при зміні слова (відмінюванні) до основи додаються склади +чи міняється довгота останнього складу, то наголос переміщається +згідно з двома першими правилами. +В дієслівних формах наголос звичайно намагається стати якомога +ближче до третього складу. +При відмінюванні іменників наголос намагається залишитися на тій +самій позиції, де він знаходився в називному відмінку однини. + + + + Деякі односкладові слова не мають +самостійного наголосу й вимовляються разом з сусіднім словом (пор. +укр. до у фразі до столу). Вони діляться +на проклітики (стоять перед наголошеними словами), та +енклітики (стоять за наголошеними словами). + +До проклітиків належать, зокрема, форми артиклів, до +енклітиків -- присвійні займенники. + + +
Зміна наголосу в словосполученнях з енклітиками
+Слова з наголосом на третьому складі, за якими стоїть енклітик, +отримують додатковий наголос на першому складі. На письмі таке слово +позначається двома наголосами: своїм основним та додатковим. При +вимові слова, як правило, основний наголос зникає: +οικογένειά σου, σύντροφός μου. + + + +
+ + - -- cgit v1.2.1