summaryrefslogtreecommitdiffabout
path: root/xml
Side-by-side diff
Diffstat (limited to 'xml') (more/less context) (ignore whitespace changes)
-rw-r--r--xml/uk/istoria.xml230
-rw-r--r--xml/uk/tonos.xml76
2 files changed, 299 insertions, 7 deletions
diff --git a/xml/uk/istoria.xml b/xml/uk/istoria.xml
index dc20b42..639c8c9 100644
--- a/xml/uk/istoria.xml
+++ b/xml/uk/istoria.xml
@@ -1,6 +1,7 @@
+
<!--
- Copyright (C) 2006 Sergey Poznyakoff
+ Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff
Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document
under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2
@@ -8,10 +9,233 @@
with no Invariant Sections, no Front-Cover Texts, and no Back-Cover
Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL -->
-<PAGE PREFIX="istoria" TITLE="Історія" HEADER="Історія">
-<NOTREADY>Сторінка в розробці</NOTREADY>
+<PAGE PREFIX="istoria" TITLE="История" HEADER="История">
+ <HEADER>Стислий огляд історії розвитку грецької мови</HEADER>
+
+<PARA>Грецька мова належить до
+<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8">
+індоєвропейської мовної сім'ї</XREF>. Відокремлення грецьких
+протодіалектів сталося близько III тис. до н. е. Протогрецькі племена
+з'явилися на Балканському півострові на початку II тис. до н.е. На
+півночі півострів населяли <DFN>дорійські племена</DFN>, а на півдні
+-- <DFN>ахейські</DFN>.
+</PARA>
+
+<PARA>На момент появи греків в Середземномор'ї воно вже являло собою
+єдиний культурний регіон з такими високорозвиненими культурами, як
+єгипетська та хетська.</PARA>
+
+<PARA>О тій порі на Балканському півострові вже тривалий час жили
+індоєвропейські та неіндоєвропейські племена. До неіндоєвропейської,
+ймовірно, належала високорозвинена цивілізація острова Крит, що
+постраждала в середині XV ст. до н. е. від стихійного лиха, від
+якихось внутрішніх державних причин, а також від навали ворожих
+племен, серед яких були й ахейці. Ця культура справила величезний
+вплив на культуру останніх. Ахейці запозичили у критян їхнє складове
+письмо (так зване
+<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/lineara.html">"письмо
+А"</XREF>, не розгадане до сієї пори, і більш пізнє,
+<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/linearb.html">"письмо
+Б"</XREF>), політичний устрій, основи ремесел та мистецтва. За назвою
+найрозвиненішої держави того часу -
+<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BA%D0%B5%D0%BD%D0%B8">Мікен</XREF>
+(одним з їхніх правителів був "володар племен" Агамемнон, що очолив в
+середині XIII ст. до н.е. похід ахейців на Трою) - ахейська культура
+XIII - XI ст. до н.е. називається крито-мікенською.</PARA>
+
+<PARA>Наприкінці II тис. до н.е. розпочалася епоха міграції племен,
+які жили на території Європи та північних Балкан. Частина племен з
+півночі Балкан рушили на південь. Серед них були й дорійці, що,
+вочевидь, стояли на нижчому за ахейців рівні культурного розвитку.
+Внаслідок дорійського нашестя, й можливо ще й якогось стихійного лиха,
+ахейська культура загинула майже повністю, тому грецьким племенам
+довелося створювати свою культуру багато в чому заново (зокрема,
+писемність). Поступово ці племена заселили острова Егейського моря,
+західне узбережжя Малої Азії, а також проникли на захід, заселивши
+острів Сицилію та південь Апеннінського півострова. Ця частина
+грецького світу отримала назву <DFN>Великої Греції</DFN>, на противагу
+<DFN>Μалій (Центральній) Греції</DFN>.</PARA>
+
+<PARA>Племена жили досить уособлено, що призвело до зростання
+діалектної відмінності їхніх говорів, в основному на рівні фонетики.
+Їхній уособленості сприяли чисельні причини, зокрема замкнутість
+родової общини та географічні особливості місць розселення (гориста
+місцевість та острова). В XII - IX ст. до н. е. на сході грецького
+світу розвиваються іонійські діалекти малоазійського узбережжя,
+частини Егейських островів та Аттики, чий діалект скоро виділяється у
+самостійний.</PARA>
+
+<PARA>Центральні й частково східні племена стають носіями еолійських
+діалектів (о. Лесбос, довколишнє узбережжя Малої Азії, Фесалія та
+Беотія на Балканах). Окрему групу складають дорійські діалекти
+Пелопоннеса та близькі до них діалекти північно-західної частини
+Еллади.</PARA>
+
+<PARA>В VIII ст. до н. е. найбільшого розвитку досягла центральна
+частина малоазійського узбережжя (Іонія). Починаючи з цього часу,
+Іонія стає осередком формування головних культурних основ еллінського
+життя: економіки (тут виникли центри торгівлі, ремесел,
+рабовласництва; формуються унікальні міста-держави, основані на прямій
+демократії - поліси), мистецтва (тут формуються архітектурні ордери,
+розвивається скульптура й живопис), науки та філософії, й нарешті, тут
+закладається базис літературної мови. Саме у VIII ст. були створені
+епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", які приписуються Гомеру. Таким
+чином, VIII ст. до н. е. вважається початком грецької літератури та
+початком історії грецької мови в усіх її варіантах.</PARA>
+
+<PARA>Бурхливий розвиток вимагав писемності. Давня писемність, що
+базувалася на письмі А та Б, на той час була вже втрачена.
+<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/greek.html">Нова</XREF>
+писемність, вочевидь, була створена на базі
+<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/phoenician.html"> письма
+фінікійців</XREF>, з якими на той час греки вели активну торгівлю.</PARA>
+
+<PARA>VII - VI ст. до н. е. вважається періодом остаточного розпаду
+родових колективів, що призвело до укріплення полісів. Це час
+виникнення лірики та драми, які досягають свого розквіту у наступному
+сторіччі. У цей період утворюється жанрова диференціація грецької
+мови.</PARA>
+
+<PARA>Початком класичного періоду грецької історії вважається час
+греко-персидських війн (500-499 рр. до н. е.). У цей період невеликі
+грецькі поліси неодноразово об'єднувались у союзи під керівництвом
+Афін. Це дало змогу Афінам, центральному полісу Аттики, стати
+найважливішим економічним та культурним центром всього грецького
+світу. Після закінчення греко-персидських війн настає період
+розквіту афінської демократії, не в останню чергу завдяки Періклові,
+що з 444 по 429 рр. до н. е. обіймав посаду першого стратега Афін.</PARA>
+
+<PARA>З піднесенням Афін зростав престиж їхнього аттичного діалекту.
+Цьому сприяв і нечуваний успіх літературної творчості Афін, й поява
+різноманітних філософських шкіл, й підйом ораторського мистецтва.
+Література X - IV ст. до н. е. досягла високого рівня розвитку, а мова
+творів - високого ступеня стилістичної обробки.</PARA>
+
+<PARA>В цей період творили великі афінські трагіки: Эсхіл (525 -
+456), Софокл (496 - 406) та Эвріпід (480 - 406), та комедіограф
+Аристофан. Тоді ж зароджується й історична проза, котру започаткували
+"батько історії" Геродот (484 - 425), що писав на іонійському
+діалекті, афіняни Фукідід (465 - 399) та Ксенофонт (430 - 350). В
+Афінах розвивались різноманітні типи красномовності: судового (Лісій,
+435 - 380), політичного (Демосфен, 384 - 322) та врочистого (Ісократ,
+436 - 338).</PARA>
+
+<PARA>Однак така поширеність аттичного діалекту не перешкоджала
+розвиткові й іонійських діалектів, що поступово вело до утворення
+"загальної мови", <DFN>койне</DFN>, як у розмовній, так і в
+літературній мові.</PARA>
+
+<PARA>Наприкінці IV ст. до н. е. починається криза полісної системи.
+Ослаблені міжусобними конфліктами, поліси один за одним потрапляли в
+залежність від свого північного сусіда - Македонії, яка посилилась за
+правління Філіпа (359 - 336) та його сина
+<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Олександра
+Македонського</XREF> (336 - 323). Головною політичною подією того часу
+стало створення Олександром майже в одну мить за історичними мірками
+велетенської імперії, що простяглася від Дунаю до Інда. Це призвело до
+посилення взаємного впливу культури греків та інших народів, які
+входили в монархію Олександра. Завдяки провідній ролі грецької
+культури ця епоха отримала назву <DFN>еллінізм</DFN>. Вона
+визначається межами від 338 р. до н. е., року перемоги Філіпа над
+греками при Херонеї, до 30 р. до н. е., року падіння Єгипту, останньої
+держави діадохів, наступників Олександра.</PARA>
+
+<PARA>В цей час розвиток грецької культури та мови зазнав серйозних
+змін. Грецькі поліси поступово втрачали свою самостійність, і з III
+ст. до н. е. центрами грецької культури стають столиці найсильніших
+елліністичних держав - Олександрія в Єгипті, де правили Птолемеї,
+а пізніше Антіохія в Сірії, якою управляли Селевкіди.</PARA>
+
+<PARA>В Олександрії зосередилась значна частина грецького населення.
+Сюди з'їжджалися вчені, ритори, філософи, поети, наполегливо
+запрошувані Птолемеями. Серед олександрійських поетів найвідоміші -
+Калимах (бл. 310 - 240), Аполлоній Родоський (бл. 295 - 215), Теокріт
+(перша половина III ст. до н. е.).</PARA>
+
+<PARA>На стан грецької мови й її подальший розвиток значною мірою
+вплинула зміна співвідношення між писемною та усною мовою. Якщо життя
+в полісах сприяло розвитку усного мовлення, то в величезній імперії
+Олександра все більшого вжитку набувала писемна мова, що призвело до
+змін в освіті та літературних жанрах. З цього моменту літературна та
+писемна мови розвиваються в протилежних напрямках. В усному мовленні
+утворюються чисельні місцеві варіанти, змішуються форми різних
+діалектів, але разом з цим створюється й "загальна мова" (κοινὴ
+διάλεκτος). В грецькій науці цей варіант отримав назву
+<DFN>олександрійського койне</DFN>, в українській --
+<DFN>загальногрецького (еліністичного) койне</DFN>. В писемній же мові
+відбувається свідома консервація його класичної аттичної норми V - VI
+ст. до н. е. та іонійсько-аттичного варіанту літературної мови кінця
+IV - III ст. до н. е., що вплинуло на всю подальшу історію грецької
+мови.</PARA>
+
+<PARA>II ст. до н. е. - вік існування культури материкової Греції в ще
+досить престижній формі та її подальшого розвитку в державах діадохів.
+Разом з тим, це ще й час стрімкого посилення могутності Риму й
+поступового завоювання ним Балкан. У 146 р. Римом був завойований
+Коринф - один з найбільших грецьких полісів, після чого й інші поліси
+один за одним втратили свою самостійність. На той час склалася двояка
+ситуація: з одного боку, військова та економічна міць були на боці
+римлян, з іншого - греки мали беззаперечну культурну перевагу над
+римлянами. В результаті римська культура розвивалася під потужним
+грецьким впливом. Відповідно й грецька мова зазнала сильного впливу
+латини, що стала тоді державною мовою.</PARA>
+
+<PARA>I - IV ст. н.е. називають <DFN>елліністично-римським</DFN>
+періодом розвитку грецької культури. Реакцією на латинізацію грецьких
+полісів стало <DFN>Відродження</DFN> II ст. н.е., яке вплинуло на
+подальший розвиток грецької мови. Мовною нормою було оголошено мову
+аттичної прози V - IV ст. до н.е., вже достатньо архаїчну на той час.
+Ця течія отримала назву <DFN>аттікізм</DFN>. Його характерними
+ознаками було неприйняття нової лексики та некласичних граматичних
+форм, відродження архаїчних, давно невживаних форм, що ще більше
+сприяло розбіжності усного мовлення та писемної мови. Цей процес
+продовжується на протязі усієї подальшої історії грецької мови аж до
+сьогоднішнього дня.</PARA>
+
+<PARA>Такий же процес примусової консервації літературної норми
+відбувався і у Візантії протягом тисячорічного періоду її існування.
+Історія Ромейської Імперії, чи
+<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F">Візантії</XREF>
+(цю назву імперія отримала вже після її розпаду), починається у 330 р.
+на час заснування її столиці Константинополя. Специфікою мовної
+політики Візантії було збереження в писемній мові літературних норм
+аттичного періоду та елліністичного койне. Незалежно від писемної
+мови продовжувало розвиватися й усне мовлення, яке стало основою
+<DFN>новогрецької мови</DFN>.</PARA>
+
+<PARA>У 1453 г. Візантія була завойована
+<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F">
+турками-османами
+</XREF>. Османська влада підтримувала грецьку культуру лиш настільки,
+наскільки вона сприяла культурно-політичним зв'язкам з Європою.
+Цілком природно, що для грецького населення Османської імперії
+антична культура та давньогрецька мова були втіленням національного
+духу, тому їхнє вивчення продовжувало залишатися основою освіти.
+Усний варіант грецької мови багатьох не влаштовував через велику
+кількість запозичень з інших європейських мов та з турецької. На
+початку XIX ст.
+<XREF URL="http://en.wikipedia.org/wiki/Adamantios_Korais">Адамантіос
+Кораїс</XREF> створив так звану <DFN>καθαρεύουσα γλώσσα</DFN>, тобто
+<DFN>чисту мову</DFN>. За його уявленням, саме такою стала б грецька
+мова в результаті природного розвитку за відсутності впливів на неї
+інших мов.</PARA>
+
+<PARA>Після звільнення Греції з-під турецького іга у 1821 р.
+καθαρεύοσα формально стала офіційною мовою, тоді як δημοτική -
+<DFN>народна мова</DFN> використовувалась для повсякденного
+спілкування. Суперечки з приводу "правильності" вживання того чи
+іншого варіанту мови продовжувались до 1976 року, коли δημοτική була
+офіційно оголошена державною мовою Грецької Республіки. Проте
+καθαρεύουσα спричинила великий вплив на δημοτική, і процес
+лінгвістичної стабілізації триває до цієї пори.</PARA>
+
+<PARA>У 1983 році була проведена орфографічна реформа, що вилучила з
+ужитку знаки придихання на письмі та спростила написання деяких
+буквосполучень.</PARA>
+
</PAGE>
+
<!-- Local Variables: -->
<!-- mode: ellinika -->
<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 -->
diff --git a/xml/uk/tonos.xml b/xml/uk/tonos.xml
index 978ea7a..1e08464 100644
--- a/xml/uk/tonos.xml
+++ b/xml/uk/tonos.xml
@@ -1,6 +1,6 @@
<!--
- Copyright (C) 2006 Sergey Poznyakoff
+ Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff
Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document
under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2
@@ -9,14 +9,82 @@
Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL -->
<PAGE PREFIX="tonos">
-<HEADER>Наголос</HEADER>
-<NOTREADY>Сторінка в розробці</NOTREADY>
+<HEADER ID="tonos">Наголос</HEADER>
+
+<PARA>Хоч сучасна грецька мова значною мірою втратила фонетичні
+особливості давньогрецької, основні закономірності постановки
+наголосу свого попередника вона зберегла. Щоб описати ці
+закономірності, варто зробити коротенький огляд просодики
+давньогрецької мови.</PARA>
+
+<SECTION>
+<HEADER>Коротко про просодику давньогрецької мови</HEADER>
+<PARA>Наголос в давньогрецькій мові був не динамічним, як зараз, а
+музикальним (так саме як і в латині або сучасній шведській,
+наприклад). Склади ділились на короткі та довгі. За просодичну одиницю
+приймалась <DFN>мора</DFN> -- час промовляння короткого складу. Довгий
+склад промовлявся вдвічі довше, ніж короткий, тобто складав дві
+мори.</PARA>
+
+<PARA>Склад міг бути довгим сам по собі чи за позицією. Склад довгий
+сам по собі, якщо він містить довгу голосну. Довгими складами були
+<SAMP>ω</SAMP>, <SAMP>η</SAMP> та дифтонги (за деякими вийнятками,
+наприклад <FLECT>οι</FLECT> в називн. відм. множини тематичної відміни
+вважався коротким).</PARA>
+
+<PARA>Голосні <SAMP>ε</SAMP> та <SAMP>ο</SAMP> були завжди короткими.
+Голосні <SAMP>α</SAMP>, <SAMP>ι</SAMP> та <SAMP>υ</SAMP> могли бути як
+короткими, так і довгими.</PARA>
+
+</SECTION>
+
+<SECTION>
+<HEADER>Загальні правила наголосу в новогрецькій мові</HEADER>
+<PARA>У подальшому обговоренні склади нумеруються з кінця слова.</PARA>
+
+<PARA>Найголовніші правила постановки наголосу:</PARA>
+
+<ENUMERATE>
+<ITEM>Наголос може падати тільки на три останні склади.</ITEM>
+<ITEM>Наголос може падати на третій склад, тільки коли перший склад є
+коротким.</ITEM>
+<ITEM>Якщо при зміні слова (відмінюванні) до основи додаються склади
+чи міняється довгота останнього складу, то наголос переміщається
+згідно з двома першими правилами.</ITEM>
+<ITEM>В дієслівних формах наголос звичайно намагається стати якомога
+ближче до третього складу.</ITEM>
+<ITEM>При відмінюванні іменників наголос намагається залишитися на тій
+самій позиції, де він знаходився в називному відмінку однини.</ITEM>
+</ENUMERATE>
+
+<PARA>
+<ANCHOR ID="enklitikoi" /> Деякі односкладові слова не мають
+самостійного наголосу й вимовляються разом з сусіднім словом (пор.
+укр. <TRANS>до</TRANS> у фразі <TRANS>до столу</TRANS>). Вони діляться
+на <DFN>проклітики</DFN> (стоять перед наголошеними словами), та
+<DFN>енклітики</DFN> (стоять за наголошеними словами).</PARA>
+
+<PARA>До проклітиків належать, зокрема, форми артиклів, до
+енклітиків -- присвійні займенники.</PARA>
+
+<SUBSECTION ID="stress_change">
+<HEADER>Зміна наголосу в словосполученнях з енклітиками</HEADER>
+<PARA>Слова з наголосом на третьому складі, за якими стоїть енклітик,
+отримують додатковий наголос на першому складі. На письмі таке слово
+позначається двома наголосами: своїм основним та додатковим. При
+вимові слова, як правило, основний наголос зникає:
+<EXAMPLE>οικογένειά σου</EXAMPLE>, <EXAMPLE>σύντροφός μου</EXAMPLE>.
+</PARA>
+</SUBSECTION>
+
+</SECTION>
+
</PAGE>
+
<!-- Local Variables: -->
<!-- mode: ellinika -->
<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 -->
<!-- alternative-input-method: ukrainian-computer -->
<!-- alternative-dictionary: "ukrainian" -->
<!-- End: -->
-

Return to:

Send suggestions and report system problems to the System administrator.