1 files changed, 72 insertions, 4 deletions

diff --git a/xml/uk/tonos.xml b/xml/uk/tonos.xml
index 978ea7a..1e08464 100644
--- a/xml/uk/tonos.xml
+++ b/xml/uk/tonos.xml
@@ -2,3 +2,3 @@
 
-  Copyright (C) 2006 Sergey Poznyakoff
+  Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff
 
@@ -11,6 +11,75 @@
 <PAGE PREFIX="tonos">
-<HEADER>Наголос</HEADER>
-<NOTREADY>Сторінка в розробці</NOTREADY>
+<HEADER ID="tonos">Наголос</HEADER>
+
+<PARA>Хоч сучасна грецька мова значною мірою втратила фонетичні
+особливості давньогрецької, основні закономірності постановки
+наголосу свого попередника вона зберегла. Щоб описати ці
+закономірності, варто зробити коротенький огляд просодики
+давньогрецької мови.</PARA>
+
+<SECTION>
+<HEADER>Коротко про просодику давньогрецької мови</HEADER>
+<PARA>Наголос в давньогрецькій мові був не динамічним, як зараз, а
+музикальним (так саме як і в латині або сучасній шведській,
+наприклад). Склади ділились на короткі та довгі. За просодичну одиницю
+приймалась <DFN>мора</DFN> -- час промовляння короткого складу. Довгий
+склад промовлявся вдвічі довше, ніж короткий, тобто складав дві
+мори.</PARA>
+
+<PARA>Склад міг бути довгим сам по собі чи за позицією. Склад довгий
+сам по собі, якщо він містить довгу голосну. Довгими складами були
+<SAMP>ω</SAMP>, <SAMP>η</SAMP> та дифтонги (за деякими вийнятками,
+наприклад <FLECT>οι</FLECT> в називн. відм. множини тематичної відміни
+вважався коротким).</PARA>
+
+<PARA>Голосні <SAMP>ε</SAMP> та <SAMP>ο</SAMP> були завжди короткими.
+Голосні <SAMP>α</SAMP>, <SAMP>ι</SAMP> та <SAMP>υ</SAMP> могли бути як
+короткими, так і довгими.</PARA>
+
+</SECTION>
+
+<SECTION>
+<HEADER>Загальні правила наголосу в новогрецькій мові</HEADER>
+<PARA>У подальшому обговоренні склади нумеруються з кінця слова.</PARA>
+
+<PARA>Найголовніші правила постановки наголосу:</PARA>
+
+<ENUMERATE>
+<ITEM>Наголос може падати тільки на три останні склади.</ITEM>
+<ITEM>Наголос може падати на третій склад, тільки коли перший склад є
+коротким.</ITEM>
+<ITEM>Якщо при зміні слова (відмінюванні) до основи додаються склади
+чи міняється довгота останнього складу, то наголос переміщається
+згідно з двома першими правилами.</ITEM>
+<ITEM>В дієслівних формах наголос звичайно намагається стати якомога
+ближче до третього складу.</ITEM>
+<ITEM>При відмінюванні іменників наголос намагається залишитися на тій
+самій позиції, де він знаходився в називному відмінку однини.</ITEM>
+</ENUMERATE>
+
+<PARA>
+<ANCHOR ID="enklitikoi" /> Деякі односкладові слова не мають
+самостійного наголосу й вимовляються разом з сусіднім словом (пор.
+укр. <TRANS>до</TRANS> у фразі <TRANS>до столу</TRANS>). Вони діляться
+на <DFN>проклітики</DFN> (стоять перед наголошеними словами), та
+<DFN>енклітики</DFN> (стоять за наголошеними словами).</PARA>
+
+<PARA>До проклітиків належать, зокрема, форми артиклів, до
+енклітиків -- присвійні займенники.</PARA>
+
+<SUBSECTION ID="stress_change">
+<HEADER>Зміна наголосу в словосполученнях з енклітиками</HEADER>
+<PARA>Слова з наголосом на третьому складі, за якими стоїть енклітик,
+отримують додатковий наголос на першому складі. На письмі таке слово
+позначається двома наголосами: своїм основним та додатковим. При
+вимові слова, як правило, основний наголос зникає:
+<EXAMPLE>οικογένειά σου</EXAMPLE>, <EXAMPLE>σύντροφός μου</EXAMPLE>.
+</PARA>
+</SUBSECTION>
+
+</SECTION>
+
 </PAGE>
 
+
 <!-- Local Variables: -->
@@ -21,2 +90 @@
 <!-- End: -->
-