diff options
Diffstat (limited to 'xml/uk/istoria.xml')
-rw-r--r-- | xml/uk/istoria.xml | 230 |
1 files changed, 227 insertions, 3 deletions
diff --git a/xml/uk/istoria.xml b/xml/uk/istoria.xml index dc20b42..639c8c9 100644 --- a/xml/uk/istoria.xml +++ b/xml/uk/istoria.xml @@ -1,21 +1,245 @@ + <!-- - Copyright (C) 2006 Sergey Poznyakoff + Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2 or any later version published by the Free Software Foundation; with no Invariant Sections, no Front-Cover Texts, and no Back-Cover Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL --> -<PAGE PREFIX="istoria" TITLE="Історія" HEADER="Історія"> -<NOTREADY>Сторінка в розробці</NOTREADY> +<PAGE PREFIX="istoria" TITLE="История" HEADER="История"> + <HEADER>Стислий огляд історії розвитку грецької мови</HEADER> + +<PARA>Грецька мова належить до +<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8"> +індоєвропейської мовної сім'ї</XREF>. Відокремлення грецьких +протодіалектів сталося близько III тис. до н. е. Протогрецькі племена +з'явилися на Балканському півострові на початку II тис. до н.е. На +півночі півострів населяли <DFN>дорійські племена</DFN>, а на півдні +-- <DFN>ахейські</DFN>. +</PARA> + +<PARA>На момент появи греків в Середземномор'ї воно вже являло собою +єдиний культурний регіон з такими високорозвиненими культурами, як +єгипетська та хетська.</PARA> + +<PARA>О тій порі на Балканському півострові вже тривалий час жили +індоєвропейські та неіндоєвропейські племена. До неіндоєвропейської, +ймовірно, належала високорозвинена цивілізація острова Крит, що +постраждала в середині XV ст. до н. е. від стихійного лиха, від +якихось внутрішніх державних причин, а також від навали ворожих +племен, серед яких були й ахейці. Ця культура справила величезний +вплив на культуру останніх. Ахейці запозичили у критян їхнє складове +письмо (так зване +<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/lineara.html">"письмо +А"</XREF>, не розгадане до сієї пори, і більш пізнє, +<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/linearb.html">"письмо +Б"</XREF>), політичний устрій, основи ремесел та мистецтва. За назвою +найрозвиненішої держави того часу - +<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BA%D0%B5%D0%BD%D0%B8">Мікен</XREF> +(одним з їхніх правителів був "володар племен" Агамемнон, що очолив в +середині XIII ст. до н.е. похід ахейців на Трою) - ахейська культура +XIII - XI ст. до н.е. називається крито-мікенською.</PARA> + +<PARA>Наприкінці II тис. до н.е. розпочалася епоха міграції племен, +які жили на території Європи та північних Балкан. Частина племен з +півночі Балкан рушили на південь. Серед них були й дорійці, що, +вочевидь, стояли на нижчому за ахейців рівні культурного розвитку. +Внаслідок дорійського нашестя, й можливо ще й якогось стихійного лиха, +ахейська культура загинула майже повністю, тому грецьким племенам +довелося створювати свою культуру багато в чому заново (зокрема, +писемність). Поступово ці племена заселили острова Егейського моря, +західне узбережжя Малої Азії, а також проникли на захід, заселивши +острів Сицилію та південь Апеннінського півострова. Ця частина +грецького світу отримала назву <DFN>Великої Греції</DFN>, на противагу +<DFN>Μалій (Центральній) Греції</DFN>.</PARA> + +<PARA>Племена жили досить уособлено, що призвело до зростання +діалектної відмінності їхніх говорів, в основному на рівні фонетики. +Їхній уособленості сприяли чисельні причини, зокрема замкнутість +родової общини та географічні особливості місць розселення (гориста +місцевість та острова). В XII - IX ст. до н. е. на сході грецького +світу розвиваються іонійські діалекти малоазійського узбережжя, +частини Егейських островів та Аттики, чий діалект скоро виділяється у +самостійний.</PARA> + +<PARA>Центральні й частково східні племена стають носіями еолійських +діалектів (о. Лесбос, довколишнє узбережжя Малої Азії, Фесалія та +Беотія на Балканах). Окрему групу складають дорійські діалекти +Пелопоннеса та близькі до них діалекти північно-західної частини +Еллади.</PARA> + +<PARA>В VIII ст. до н. е. найбільшого розвитку досягла центральна +частина малоазійського узбережжя (Іонія). Починаючи з цього часу, +Іонія стає осередком формування головних культурних основ еллінського +життя: економіки (тут виникли центри торгівлі, ремесел, +рабовласництва; формуються унікальні міста-держави, основані на прямій +демократії - поліси), мистецтва (тут формуються архітектурні ордери, +розвивається скульптура й живопис), науки та філософії, й нарешті, тут +закладається базис літературної мови. Саме у VIII ст. були створені +епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", які приписуються Гомеру. Таким +чином, VIII ст. до н. е. вважається початком грецької літератури та +початком історії грецької мови в усіх її варіантах.</PARA> + +<PARA>Бурхливий розвиток вимагав писемності. Давня писемність, що +базувалася на письмі А та Б, на той час була вже втрачена. +<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/greek.html">Нова</XREF> +писемність, вочевидь, була створена на базі +<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/phoenician.html"> письма +фінікійців</XREF>, з якими на той час греки вели активну торгівлю.</PARA> + +<PARA>VII - VI ст. до н. е. вважається періодом остаточного розпаду +родових колективів, що призвело до укріплення полісів. Це час +виникнення лірики та драми, які досягають свого розквіту у наступному +сторіччі. У цей період утворюється жанрова диференціація грецької +мови.</PARA> + +<PARA>Початком класичного періоду грецької історії вважається час +греко-персидських війн (500-499 рр. до н. е.). У цей період невеликі +грецькі поліси неодноразово об'єднувались у союзи під керівництвом +Афін. Це дало змогу Афінам, центральному полісу Аттики, стати +найважливішим економічним та культурним центром всього грецького +світу. Після закінчення греко-персидських війн настає період +розквіту афінської демократії, не в останню чергу завдяки Періклові, +що з 444 по 429 рр. до н. е. обіймав посаду першого стратега Афін.</PARA> + +<PARA>З піднесенням Афін зростав престиж їхнього аттичного діалекту. +Цьому сприяв і нечуваний успіх літературної творчості Афін, й поява +різноманітних філософських шкіл, й підйом ораторського мистецтва. +Література X - IV ст. до н. е. досягла високого рівня розвитку, а мова +творів - високого ступеня стилістичної обробки.</PARA> + +<PARA>В цей період творили великі афінські трагіки: Эсхіл (525 - +456), Софокл (496 - 406) та Эвріпід (480 - 406), та комедіограф +Аристофан. Тоді ж зароджується й історична проза, котру започаткували +"батько історії" Геродот (484 - 425), що писав на іонійському +діалекті, афіняни Фукідід (465 - 399) та Ксенофонт (430 - 350). В +Афінах розвивались різноманітні типи красномовності: судового (Лісій, +435 - 380), політичного (Демосфен, 384 - 322) та врочистого (Ісократ, +436 - 338).</PARA> + +<PARA>Однак така поширеність аттичного діалекту не перешкоджала +розвиткові й іонійських діалектів, що поступово вело до утворення +"загальної мови", <DFN>койне</DFN>, як у розмовній, так і в +літературній мові.</PARA> + +<PARA>Наприкінці IV ст. до н. е. починається криза полісної системи. +Ослаблені міжусобними конфліктами, поліси один за одним потрапляли в +залежність від свого північного сусіда - Македонії, яка посилилась за +правління Філіпа (359 - 336) та його сина +<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Олександра +Македонського</XREF> (336 - 323). Головною політичною подією того часу +стало створення Олександром майже в одну мить за історичними мірками +велетенської імперії, що простяглася від Дунаю до Інда. Це призвело до +посилення взаємного впливу культури греків та інших народів, які +входили в монархію Олександра. Завдяки провідній ролі грецької +культури ця епоха отримала назву <DFN>еллінізм</DFN>. Вона +визначається межами від 338 р. до н. е., року перемоги Філіпа над +греками при Херонеї, до 30 р. до н. е., року падіння Єгипту, останньої +держави діадохів, наступників Олександра.</PARA> + +<PARA>В цей час розвиток грецької культури та мови зазнав серйозних +змін. Грецькі поліси поступово втрачали свою самостійність, і з III +ст. до н. е. центрами грецької культури стають столиці найсильніших +елліністичних держав - Олександрія в Єгипті, де правили Птолемеї, +а пізніше Антіохія в Сірії, якою управляли Селевкіди.</PARA> + +<PARA>В Олександрії зосередилась значна частина грецького населення. +Сюди з'їжджалися вчені, ритори, філософи, поети, наполегливо +запрошувані Птолемеями. Серед олександрійських поетів найвідоміші - +Калимах (бл. 310 - 240), Аполлоній Родоський (бл. 295 - 215), Теокріт +(перша половина III ст. до н. е.).</PARA> + +<PARA>На стан грецької мови й її подальший розвиток значною мірою +вплинула зміна співвідношення між писемною та усною мовою. Якщо життя +в полісах сприяло розвитку усного мовлення, то в величезній імперії +Олександра все більшого вжитку набувала писемна мова, що призвело до +змін в освіті та літературних жанрах. З цього моменту літературна та +писемна мови розвиваються в протилежних напрямках. В усному мовленні +утворюються чисельні місцеві варіанти, змішуються форми різних +діалектів, але разом з цим створюється й "загальна мова" (κοινὴ +διάλεκτος). В грецькій науці цей варіант отримав назву +<DFN>олександрійського койне</DFN>, в українській -- +<DFN>загальногрецького (еліністичного) койне</DFN>. В писемній же мові +відбувається свідома консервація його класичної аттичної норми V - VI +ст. до н. е. та іонійсько-аттичного варіанту літературної мови кінця +IV - III ст. до н. е., що вплинуло на всю подальшу історію грецької +мови.</PARA> + +<PARA>II ст. до н. е. - вік існування культури материкової Греції в ще +досить престижній формі та її подальшого розвитку в державах діадохів. +Разом з тим, це ще й час стрімкого посилення могутності Риму й +поступового завоювання ним Балкан. У 146 р. Римом був завойований +Коринф - один з найбільших грецьких полісів, після чого й інші поліси +один за одним втратили свою самостійність. На той час склалася двояка +ситуація: з одного боку, військова та економічна міць були на боці +римлян, з іншого - греки мали беззаперечну культурну перевагу над +римлянами. В результаті римська культура розвивалася під потужним +грецьким впливом. Відповідно й грецька мова зазнала сильного впливу +латини, що стала тоді державною мовою.</PARA> + +<PARA>I - IV ст. н.е. називають <DFN>елліністично-римським</DFN> +періодом розвитку грецької культури. Реакцією на латинізацію грецьких +полісів стало <DFN>Відродження</DFN> II ст. н.е., яке вплинуло на +подальший розвиток грецької мови. Мовною нормою було оголошено мову +аттичної прози V - IV ст. до н.е., вже достатньо архаїчну на той час. +Ця течія отримала назву <DFN>аттікізм</DFN>. Його характерними +ознаками було неприйняття нової лексики та некласичних граматичних +форм, відродження архаїчних, давно невживаних форм, що ще більше +сприяло розбіжності усного мовлення та писемної мови. Цей процес +продовжується на протязі усієї подальшої історії грецької мови аж до +сьогоднішнього дня.</PARA> + +<PARA>Такий же процес примусової консервації літературної норми +відбувався і у Візантії протягом тисячорічного періоду її існування. +Історія Ромейської Імперії, чи +<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F">Візантії</XREF> +(цю назву імперія отримала вже після її розпаду), починається у 330 р. +на час заснування її столиці Константинополя. Специфікою мовної +політики Візантії було збереження в писемній мові літературних норм +аттичного періоду та елліністичного койне. Незалежно від писемної +мови продовжувало розвиватися й усне мовлення, яке стало основою +<DFN>новогрецької мови</DFN>.</PARA> + +<PARA>У 1453 г. Візантія була завойована +<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F"> +турками-османами +</XREF>. Османська влада підтримувала грецьку культуру лиш настільки, +наскільки вона сприяла культурно-політичним зв'язкам з Європою. +Цілком природно, що для грецького населення Османської імперії +антична культура та давньогрецька мова були втіленням національного +духу, тому їхнє вивчення продовжувало залишатися основою освіти. +Усний варіант грецької мови багатьох не влаштовував через велику +кількість запозичень з інших європейських мов та з турецької. На +початку XIX ст. +<XREF URL="http://en.wikipedia.org/wiki/Adamantios_Korais">Адамантіос +Кораїс</XREF> створив так звану <DFN>καθαρεύουσα γλώσσα</DFN>, тобто +<DFN>чисту мову</DFN>. За його уявленням, саме такою стала б грецька +мова в результаті природного розвитку за відсутності впливів на неї +інших мов.</PARA> + +<PARA>Після звільнення Греції з-під турецького іга у 1821 р. +καθαρεύοσα формально стала офіційною мовою, тоді як δημοτική - +<DFN>народна мова</DFN> використовувалась для повсякденного +спілкування. Суперечки з приводу "правильності" вживання того чи +іншого варіанту мови продовжувались до 1976 року, коли δημοτική була +офіційно оголошена державною мовою Грецької Республіки. Проте +καθαρεύουσα спричинила великий вплив на δημοτική, і процес +лінгвістичної стабілізації триває до цієї пори.</PARA> + +<PARA>У 1983 році була проведена орфографічна реформа, що вилучила з +ужитку знаки придихання на письмі та спростила написання деяких +буквосполучень.</PARA> + </PAGE> + <!-- Local Variables: --> <!-- mode: ellinika --> <!-- buffer-file-coding-system: utf-8 --> <!-- alternative-input-method: ukrainian-computer --> <!-- alternative-dictionary: "ukrainian" --> <!-- End: --> |