summaryrefslogtreecommitdiffabout
Unidiff
Diffstat (more/less context) (ignore whitespace changes)
-rw-r--r--ChangeLog5
-rw-r--r--xml/uk/istoria.xml230
-rw-r--r--xml/uk/tonos.xml76
3 files changed, 304 insertions, 7 deletions
diff --git a/ChangeLog b/ChangeLog
index 8d9ed45..6d97ab9 100644
--- a/ChangeLog
+++ b/ChangeLog
@@ -1,3 +1,8 @@
12007-09-30 Sergey Poznyakoff <gray@gnu.org.ua>
2
3 * xml/uk/tonos.xml, xml/uk/istoria.xml: Update. Contributed by
4 Olena Malchik.
5
12006-10-12 Sergey Poznyakoff <gray@gnu.org.ua> 62006-10-12 Sergey Poznyakoff <gray@gnu.org.ua>
2 7
3 * .htaccess: Remove. The file is generated. 8 * .htaccess: Remove. The file is generated.
diff --git a/xml/uk/istoria.xml b/xml/uk/istoria.xml
index dc20b42..639c8c9 100644
--- a/xml/uk/istoria.xml
+++ b/xml/uk/istoria.xml
@@ -1,6 +1,7 @@
1
1<!-- 2<!--
2 3
3 Copyright (C) 2006 Sergey Poznyakoff 4 Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff
4 5
5 Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document 6 Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document
6 under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2 7 under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2
@@ -8,10 +9,233 @@
8 with no Invariant Sections, no Front-Cover Texts, and no Back-Cover 9 with no Invariant Sections, no Front-Cover Texts, and no Back-Cover
9 Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL --> 10 Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL -->
10 11
11<PAGE PREFIX="istoria" TITLE="Історія" HEADER="Історія"> 12<PAGE PREFIX="istoria" TITLE="История" HEADER="История">
12<NOTREADY>Сторінка в розробці</NOTREADY> 13 <HEADER>Стислий огляд історії розвитку грецької мови</HEADER>
14
15<PARA>Грецька мова належить до
16<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8">
17індоєвропейської мовної сім'ї</XREF>. Відокремлення грецьких
18протодіалектів сталося близько III тис. до н. е. Протогрецькі племена
19з'явилися на Балканському півострові на початку II тис. до н.е. На
20півночі півострів населяли <DFN>дорійські племена</DFN>, а на півдні
21-- <DFN>ахейські</DFN>.
22</PARA>
23
24<PARA>На момент появи греків в Середземномор'ї воно вже являло собою
25єдиний культурний регіон з такими високорозвиненими культурами, як
26єгипетська та хетська.</PARA>
27
28<PARA>О тій порі на Балканському півострові вже тривалий час жили
29індоєвропейські та неіндоєвропейські племена. До неіндоєвропейської,
30ймовірно, належала високорозвинена цивілізація острова Крит, що
31постраждала в середині XV ст. до н. е. від стихійного лиха, від
32якихось внутрішніх державних причин, а також від навали ворожих
33племен, серед яких були й ахейці. Ця культура справила величезний
34вплив на культуру останніх. Ахейці запозичили у критян їхнє складове
35письмо (так зване
36<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/lineara.html">"письмо
37А"</XREF>, не розгадане до сієї пори, і більш пізнє,
38<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/linearb.html">"письмо
39Б"</XREF>), політичний устрій, основи ремесел та мистецтва. За назвою
40найрозвиненішої держави того часу -
41<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BA%D0%B5%D0%BD%D0%B8">Мікен</XREF>
42(одним з їхніх правителів був "володар племен" Агамемнон, що очолив в
43середині XIII ст. до н.е. похід ахейців на Трою) - ахейська культура
44XIII - XI ст. до н.е. називається крито-мікенською.</PARA>
45
46<PARA>Наприкінці II тис. до н.е. розпочалася епоха міграції племен,
47які жили на території Європи та північних Балкан. Частина племен з
48півночі Балкан рушили на південь. Серед них були й дорійці, що,
49вочевидь, стояли на нижчому за ахейців рівні культурного розвитку.
50Внаслідок дорійського нашестя, й можливо ще й якогось стихійного лиха,
51ахейська культура загинула майже повністю, тому грецьким племенам
52довелося створювати свою культуру багато в чому заново (зокрема,
53писемність). Поступово ці племена заселили острова Егейського моря,
54західне узбережжя Малої Азії, а також проникли на захід, заселивши
55острів Сицилію та південь Апеннінського півострова. Ця частина
56грецького світу отримала назву <DFN>Великої Греції</DFN>, на противагу
57<DFN>Μалій (Центральній) Греції</DFN>.</PARA>
58
59<PARA>Племена жили досить уособлено, що призвело до зростання
60діалектної відмінності їхніх говорів, в основному на рівні фонетики.
61Їхній уособленості сприяли чисельні причини, зокрема замкнутість
62родової общини та географічні особливості місць розселення (гориста
63місцевість та острова). В XII - IX ст. до н. е. на сході грецького
64світу розвиваються іонійські діалекти малоазійського узбережжя,
65частини Егейських островів та Аттики, чий діалект скоро виділяється у
66самостійний.</PARA>
67
68<PARA>Центральні й частково східні племена стають носіями еолійських
69діалектів (о. Лесбос, довколишнє узбережжя Малої Азії, Фесалія та
70Беотія на Балканах). Окрему групу складають дорійські діалекти
71Пелопоннеса та близькі до них діалекти північно-західної частини
72Еллади.</PARA>
73
74<PARA>В VIII ст. до н. е. найбільшого розвитку досягла центральна
75частина малоазійського узбережжя (Іонія). Починаючи з цього часу,
76Іонія стає осередком формування головних культурних основ еллінського
77життя: економіки (тут виникли центри торгівлі, ремесел,
78рабовласництва; формуються унікальні міста-держави, основані на прямій
79демократії - поліси), мистецтва (тут формуються архітектурні ордери,
80розвивається скульптура й живопис), науки та філософії, й нарешті, тут
81закладається базис літературної мови. Саме у VIII ст. були створені
82епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", які приписуються Гомеру. Таким
83чином, VIII ст. до н. е. вважається початком грецької літератури та
84початком історії грецької мови в усіх її варіантах.</PARA>
85
86<PARA>Бурхливий розвиток вимагав писемності. Давня писемність, що
87базувалася на письмі А та Б, на той час була вже втрачена.
88<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/greek.html">Нова</XREF>
89писемність, вочевидь, була створена на базі
90<XREF URL="http://www.ancientscripts.com/phoenician.html"> письма
91фінікійців</XREF>, з якими на той час греки вели активну торгівлю.</PARA>
92
93<PARA>VII - VI ст. до н. е. вважається періодом остаточного розпаду
94родових колективів, що призвело до укріплення полісів. Це час
95виникнення лірики та драми, які досягають свого розквіту у наступному
96сторіччі. У цей період утворюється жанрова диференціація грецької
97мови.</PARA>
98
99<PARA>Початком класичного періоду грецької історії вважається час
100греко-персидських війн (500-499 рр. до н. е.). У цей період невеликі
101грецькі поліси неодноразово об'єднувались у союзи під керівництвом
102Афін. Це дало змогу Афінам, центральному полісу Аттики, стати
103найважливішим економічним та культурним центром всього грецького
104світу. Після закінчення греко-персидських війн настає період
105розквіту афінської демократії, не в останню чергу завдяки Періклові,
106що з 444 по 429 рр. до н. е. обіймав посаду першого стратега Афін.</PARA>
107
108<PARA>З піднесенням Афін зростав престиж їхнього аттичного діалекту.
109Цьому сприяв і нечуваний успіх літературної творчості Афін, й поява
110різноманітних філософських шкіл, й підйом ораторського мистецтва.
111Література X - IV ст. до н. е. досягла високого рівня розвитку, а мова
112творів - високого ступеня стилістичної обробки.</PARA>
113
114<PARA>В цей період творили великі афінські трагіки: Эсхіл (525 -
115456), Софокл (496 - 406) та Эвріпід (480 - 406), та комедіограф
116Аристофан. Тоді ж зароджується й історична проза, котру започаткували
117"батько історії" Геродот (484 - 425), що писав на іонійському
118діалекті, афіняни Фукідід (465 - 399) та Ксенофонт (430 - 350). В
119Афінах розвивались різноманітні типи красномовності: судового (Лісій,
120435 - 380), політичного (Демосфен, 384 - 322) та врочистого (Ісократ,
121436 - 338).</PARA>
122
123<PARA>Однак така поширеність аттичного діалекту не перешкоджала
124розвиткові й іонійських діалектів, що поступово вело до утворення
125"загальної мови", <DFN>койне</DFN>, як у розмовній, так і в
126літературній мові.</PARA>
127
128<PARA>Наприкінці IV ст. до н. е. починається криза полісної системи.
129Ослаблені міжусобними конфліктами, поліси один за одним потрапляли в
130залежність від свого північного сусіда - Македонії, яка посилилась за
131правління Філіпа (359 - 336) та його сина
132<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Олександра
133Македонського</XREF> (336 - 323). Головною політичною подією того часу
134стало створення Олександром майже в одну мить за історичними мірками
135велетенської імперії, що простяглася від Дунаю до Інда. Це призвело до
136посилення взаємного впливу культури греків та інших народів, які
137входили в монархію Олександра. Завдяки провідній ролі грецької
138культури ця епоха отримала назву <DFN>еллінізм</DFN>. Вона
139визначається межами від 338 р. до н. е., року перемоги Філіпа над
140греками при Херонеї, до 30 р. до н. е., року падіння Єгипту, останньої
141держави діадохів, наступників Олександра.</PARA>
142
143<PARA>В цей час розвиток грецької культури та мови зазнав серйозних
144змін. Грецькі поліси поступово втрачали свою самостійність, і з III
145ст. до н. е. центрами грецької культури стають столиці найсильніших
146елліністичних держав - Олександрія в Єгипті, де правили Птолемеї,
147а пізніше Антіохія в Сірії, якою управляли Селевкіди.</PARA>
148
149<PARA>В Олександрії зосередилась значна частина грецького населення.
150Сюди з'їжджалися вчені, ритори, філософи, поети, наполегливо
151запрошувані Птолемеями. Серед олександрійських поетів найвідоміші -
152Калимах (бл. 310 - 240), Аполлоній Родоський (бл. 295 - 215), Теокріт
153(перша половина III ст. до н. е.).</PARA>
154
155<PARA>На стан грецької мови й її подальший розвиток значною мірою
156вплинула зміна співвідношення між писемною та усною мовою. Якщо життя
157в полісах сприяло розвитку усного мовлення, то в величезній імперії
158Олександра все більшого вжитку набувала писемна мова, що призвело до
159змін в освіті та літературних жанрах. З цього моменту літературна та
160писемна мови розвиваються в протилежних напрямках. В усному мовленні
161утворюються чисельні місцеві варіанти, змішуються форми різних
162діалектів, але разом з цим створюється й "загальна мова" (κοινὴ
163διάλεκτος). В грецькій науці цей варіант отримав назву
164<DFN>олександрійського койне</DFN>, в українській --
165<DFN>загальногрецького (еліністичного) койне</DFN>. В писемній же мові
166відбувається свідома консервація його класичної аттичної норми V - VI
167ст. до н. е. та іонійсько-аттичного варіанту літературної мови кінця
168IV - III ст. до н. е., що вплинуло на всю подальшу історію грецької
169мови.</PARA>
170
171<PARA>II ст. до н. е. - вік існування культури материкової Греції в ще
172досить престижній формі та її подальшого розвитку в державах діадохів.
173Разом з тим, це ще й час стрімкого посилення могутності Риму й
174поступового завоювання ним Балкан. У 146 р. Римом був завойований
175Коринф - один з найбільших грецьких полісів, після чого й інші поліси
176один за одним втратили свою самостійність. На той час склалася двояка
177ситуація: з одного боку, військова та економічна міць були на боці
178римлян, з іншого - греки мали беззаперечну культурну перевагу над
179римлянами. В результаті римська культура розвивалася під потужним
180грецьким впливом. Відповідно й грецька мова зазнала сильного впливу
181латини, що стала тоді державною мовою.</PARA>
182
183<PARA>I - IV ст. н.е. називають <DFN>елліністично-римським</DFN>
184періодом розвитку грецької культури. Реакцією на латинізацію грецьких
185полісів стало <DFN>Відродження</DFN> II ст. н.е., яке вплинуло на
186подальший розвиток грецької мови. Мовною нормою було оголошено мову
187аттичної прози V - IV ст. до н.е., вже достатньо архаїчну на той час.
188Ця течія отримала назву <DFN>аттікізм</DFN>. Його характерними
189ознаками було неприйняття нової лексики та некласичних граматичних
190форм, відродження архаїчних, давно невживаних форм, що ще більше
191сприяло розбіжності усного мовлення та писемної мови. Цей процес
192продовжується на протязі усієї подальшої історії грецької мови аж до
193сьогоднішнього дня.</PARA>
194
195<PARA>Такий же процес примусової консервації літературної норми
196відбувався і у Візантії протягом тисячорічного періоду її існування.
197Історія Ромейської Імперії, чи
198<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F">Візантії</XREF>
199(цю назву імперія отримала вже після її розпаду), починається у 330 р.
200на час заснування її столиці Константинополя. Специфікою мовної
201політики Візантії було збереження в писемній мові літературних норм
202аттичного періоду та елліністичного койне. Незалежно від писемної
203мови продовжувало розвиватися й усне мовлення, яке стало основою
204<DFN>новогрецької мови</DFN>.</PARA>
205
206<PARA>У 1453 г. Візантія була завойована
207<XREF URL="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F">
208турками-османами
209</XREF>. Османська влада підтримувала грецьку культуру лиш настільки,
210наскільки вона сприяла культурно-політичним зв'язкам з Європою.
211Цілком природно, що для грецького населення Османської імперії
212антична культура та давньогрецька мова були втіленням національного
213духу, тому їхнє вивчення продовжувало залишатися основою освіти.
214Усний варіант грецької мови багатьох не влаштовував через велику
215кількість запозичень з інших європейських мов та з турецької. На
216початку XIX ст.
217<XREF URL="http://en.wikipedia.org/wiki/Adamantios_Korais">Адамантіос
218Кораїс</XREF> створив так звану <DFN>καθαρεύουσα γλώσσα</DFN>, тобто
219<DFN>чисту мову</DFN>. За його уявленням, саме такою стала б грецька
220мова в результаті природного розвитку за відсутності впливів на неї
221інших мов.</PARA>
222
223<PARA>Після звільнення Греції з-під турецького іга у 1821 р.
224καθαρεύοσα формально стала офіційною мовою, тоді як δημοτική -
225<DFN>народна мова</DFN> використовувалась для повсякденного
226спілкування. Суперечки з приводу "правильності" вживання того чи
227іншого варіанту мови продовжувались до 1976 року, коли δημοτική була
228офіційно оголошена державною мовою Грецької Республіки. Проте
229καθαρεύουσα спричинила великий вплив на δημοτική, і процес
230лінгвістичної стабілізації триває до цієї пори.</PARA>
231
232<PARA>У 1983 році була проведена орфографічна реформа, що вилучила з
233ужитку знаки придихання на письмі та спростила написання деяких
234буквосполучень.</PARA>
235
13</PAGE> 236</PAGE>
14 237
238
15<!-- Local Variables: --> 239<!-- Local Variables: -->
16<!-- mode: ellinika --> 240<!-- mode: ellinika -->
17<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 --> 241<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 -->
diff --git a/xml/uk/tonos.xml b/xml/uk/tonos.xml
index 978ea7a..1e08464 100644
--- a/xml/uk/tonos.xml
+++ b/xml/uk/tonos.xml
@@ -1,6 +1,6 @@
1<!-- 1<!--
2 2
3 Copyright (C) 2006 Sergey Poznyakoff 3 Copyright (C) 2004 Sergey Poznyakoff
4 4
5 Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document 5 Permission is granted to copy, distribute and/or modify this document
6 under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2 6 under the terms of the GNU Free Documentation License, Version 1.2
@@ -9,14 +9,82 @@
9 Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL --> 9 Texts. A copy of the license is included in the file COPYING.FDL -->
10 10
11<PAGE PREFIX="tonos"> 11<PAGE PREFIX="tonos">
12<HEADER>Наголос</HEADER> 12<HEADER ID="tonos">Наголос</HEADER>
13<NOTREADY>Сторінка в розробці</NOTREADY> 13
14<PARA>Хоч сучасна грецька мова значною мірою втратила фонетичні
15особливості давньогрецької, основні закономірності постановки
16наголосу свого попередника вона зберегла. Щоб описати ці
17закономірності, варто зробити коротенький огляд просодики
18давньогрецької мови.</PARA>
19
20<SECTION>
21<HEADER>Коротко про просодику давньогрецької мови</HEADER>
22<PARA>Наголос в давньогрецькій мові був не динамічним, як зараз, а
23музикальним (так саме як і в латині або сучасній шведській,
24наприклад). Склади ділились на короткі та довгі. За просодичну одиницю
25приймалась <DFN>мора</DFN> -- час промовляння короткого складу. Довгий
26склад промовлявся вдвічі довше, ніж короткий, тобто складав дві
27мори.</PARA>
28
29<PARA>Склад міг бути довгим сам по собі чи за позицією. Склад довгий
30сам по собі, якщо він містить довгу голосну. Довгими складами були
31<SAMP>ω</SAMP>, <SAMP>η</SAMP> та дифтонги (за деякими вийнятками,
32наприклад <FLECT>οι</FLECT> в називн. відм. множини тематичної відміни
33вважався коротким).</PARA>
34
35<PARA>Голосні <SAMP>ε</SAMP> та <SAMP>ο</SAMP> були завжди короткими.
36Голосні <SAMP>α</SAMP>, <SAMP>ι</SAMP> та <SAMP>υ</SAMP> могли бути як
37короткими, так і довгими.</PARA>
38
39</SECTION>
40
41<SECTION>
42<HEADER>Загальні правила наголосу в новогрецькій мові</HEADER>
43<PARA>У подальшому обговоренні склади нумеруються з кінця слова.</PARA>
44
45<PARA>Найголовніші правила постановки наголосу:</PARA>
46
47<ENUMERATE>
48<ITEM>Наголос може падати тільки на три останні склади.</ITEM>
49<ITEM>Наголос може падати на третій склад, тільки коли перший склад є
50коротким.</ITEM>
51<ITEM>Якщо при зміні слова (відмінюванні) до основи додаються склади
52чи міняється довгота останнього складу, то наголос переміщається
53згідно з двома першими правилами.</ITEM>
54<ITEM>В дієслівних формах наголос звичайно намагається стати якомога
55ближче до третього складу.</ITEM>
56<ITEM>При відмінюванні іменників наголос намагається залишитися на тій
57самій позиції, де він знаходився в називному відмінку однини.</ITEM>
58</ENUMERATE>
59
60<PARA>
61<ANCHOR ID="enklitikoi" /> Деякі односкладові слова не мають
62самостійного наголосу й вимовляються разом з сусіднім словом (пор.
63укр. <TRANS>до</TRANS> у фразі <TRANS>до столу</TRANS>). Вони діляться
64на <DFN>проклітики</DFN> (стоять перед наголошеними словами), та
65<DFN>енклітики</DFN> (стоять за наголошеними словами).</PARA>
66
67<PARA>До проклітиків належать, зокрема, форми артиклів, до
68енклітиків -- присвійні займенники.</PARA>
69
70<SUBSECTION ID="stress_change">
71<HEADER>Зміна наголосу в словосполученнях з енклітиками</HEADER>
72<PARA>Слова з наголосом на третьому складі, за якими стоїть енклітик,
73отримують додатковий наголос на першому складі. На письмі таке слово
74позначається двома наголосами: своїм основним та додатковим. При
75вимові слова, як правило, основний наголос зникає:
76<EXAMPLE>οικογένειά σου</EXAMPLE>, <EXAMPLE>σύντροφός μου</EXAMPLE>.
77</PARA>
78</SUBSECTION>
79
80</SECTION>
81
14</PAGE> 82</PAGE>
15 83
84
16<!-- Local Variables: --> 85<!-- Local Variables: -->
17<!-- mode: ellinika --> 86<!-- mode: ellinika -->
18<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 --> 87<!-- buffer-file-coding-system: utf-8 -->
19<!-- alternative-input-method: ukrainian-computer --> 88<!-- alternative-input-method: ukrainian-computer -->
20<!-- alternative-dictionary: "ukrainian" --> 89<!-- alternative-dictionary: "ukrainian" -->
21<!-- End: --> 90<!-- End: -->
22

Return to:

Send suggestions and report system problems to the System administrator.